Одна з основних причин того, що патріарх Кирил зараз збирає натовпи, а до храмів УПЦ МП ходить більшість укрїанських православних, - відсутність вибору.

Що ми можемо обрати замість тієї формальності, яку звуть "канонічним порядком"?

Вибір, точніше, існує. Але не кожен на нього наважиться. Тому що формальності протистоїть дуже страшна для багатьох річ - реальність.

Бути біля Бога формально завжди простіше, ніж стояти поряд з Ним у реальності. По-перше, це не так просто досягається, оскільки ми норовимо від Нього кудись сховатися постійно. А, по-друге, таку відповідальність і такий постійний виклик, який від Бога походить - спробуй витримати.

Скільки разів на рік потрібно причащатися? З якої сторони ставити свічку? До якої ікони молитися? - зрозуміло, що кожне з питань такого штибу має спільну модель:

- що я маю зробити, аби піти собі, а воно хай само помагає.

Пошук "канонічності" - це великою мірою втеча від власної праці. Жодної натяжки не буде, якщо ми зараз скажемо, що слова "та церква краща, тому що в ній є Бог" будуть звучати підозріло.

Для нас ненормально чути про те, що в церкві живе Бог - це одразу викличе підозру щодо належності до секти. Або щодо необхідності втручання лікарів відповідної спеціалізації.

А канонічність - це інше, це без проблем.

Тільки це той закон, над яким Христос хотів, аби його послідовники піднялися. Поки не сильно виходить.